Тест на емоційне вигорання

https://life.pravda.com.ua/society/2019/04/5/236121/

ДЕСЯТЬ КРОКІВ ДО ТОГО, ЯК ПОЛЮБИТИ СЕБЕ

Відмовтесь від критики. Критика ніколи нічого не змінює, тому перестаньте критикувати себе! Сприймайте себе таким/ такою, які ви є. Все змінюється, і коли ви критикуєте себе, ваші зміни негативні. Коли ж ви схвалюєте свої вчинки, ці зміни носять позитивний характер.

Не лякайте себе. Перестаньте подумки залякувати себе — це страшний спосіб існування. Знайдіть образ, який дає вам задоволення (наприклад, — кремові троянди, мальовничі краєвиди), і негайно переключайте свій зляканий розум на думки про приємне.

Будьте м'якими, добрими і терплячими. Будьте м'якими з собою, будьте добрими з собою, будьте терплячими з собою, поки ви тільки вчитесь думати по-іншому. Ставтеся до себе неначе до іншої людини, яку ви по-справжньому любите.

Будьте добрими до своїх думок. Самоїдство — це прояв ненависті до своїх думок. Не можна засуджувати себе за те, що ви думаєте так, а не інакше. Просто спокійно поміняйте тему для роздумів.

Хваліть себе. Критика руйнує внутрішній дух, а похвала зміцнює його. Хваліть себе так часто, як тільки можете. І з кожною маленькою перемогою нагадуйте собі, як ви гарно з усім справляєтеся.

Підтримуйте себе. Знайдіть спосіб підтримувати себе: зверніться до друзів і дозвольте їм допомогти вам. Справжня ознака сили духу — звернутися за допомогою, коли ви більш за все її потребуєте.

Любіть свої недоліки. Визнайте, що вони — ваша відповідь на якусь потребу, і зараз ви шукаєте новий, позитивний спосіб задовольнити цю потребу. Тому з любов'ю попрощайтесь зі старою негативною поведінкою.

Турбуйтеся про своє тіло. Дізнайтеся побільше про правильне харчування: якого саме «палива» потребує ваш організм, щоб отримувати максимум енергії і життєвої сили. Подбайте про заняття спортом. Які фізичні вправи надають вам задоволення? Турбуйтесь про той храм, у якому ви живете, доглядайте за ним!

Робота з дзеркалом. Частіше дивіться у свої очі, говоріть про зростаючу любов до себе. Вибачте собі, дивлячись у дзеркало. Поговоріть перед дзеркалом зі своїми батьками. Пробачте також і їм. Врешті бодай раз на день скажіть собі перед дзеркалом: «Я люблю тебе, я справді люблю тебе!»

Приступайте прямо зараз! Не чекайте, поки вам стане краще, чи ви схуднете, чи отримаєте нову роботу, чи зав'яжете нове знайомство. Почніть зараз — і робіть все, що можете.

Саморегуляція емоцій та почуттів вчителя

Особистість педагога - лише передумова виховання дитини. Трансляція його позитивних якостей відбувається лише тоді, коли він, встановлюючи зв’язки з учнями, створює й збагачує їхній досвід емоційних переживань.

За характером оцінні ставлення викладача у педагогічні взаємодії можуть бути позитивними, негативними та ситуативними. Здатність вчителя запобігати своїм помилкам і долати їх тісно пов’язана із сформованістю навичок саморегулювання. Щоб не стати головною перешкодою на шляху до взаєморозуміння з учнями, нам треба навчитися керувати своїми емоціями, які найчастіше стають джерелом міжособистісних конфліктів, неадекватних оцінних суджень.

У САМОРЕГУЛЯЦІЇ ВЧИТЕЛЮ ДОПОМОЖУТЬ

1. Розподіл емоцій полягає у розширенні кола емоційних ситуацій, що призводить до зниження інтенсивності емоцій у кожній з них. Це виконує таку саму функцію, оскільки нові соціальні та психологічні контакти дають змогу викладачеві знайти ширшу сферу виявлення своїх почуттів, інші інтереси, хобі.

2. Зосередження, коли умови діяльності потребують певної концентрації на чомусь одному, що має вирішальне значення у певний період життя. Найпоширенішим прийомом зосередження емоцій є обмеження інформації із звичних джерел.

3. Переключення, пов’язане з перенесенням переживань з емоціогенних ситуацій на нейтральні. За так званих деструктивних емоцій (гнів, агресія, роздратування) необхідна тимчасова зміна реальних ситуацій ілюзорними або соціально незначущими.

4. Врахування індивідуальних особливостей учня під час оцінювання та формування оціночного судження. Розумова працездатність студентів, що визначається силою нервових процесів - одна з важливих умов, що визначає характер пізнавальної діяльності студентів під час розв’язування навчальних задач.

Емоційні прийоми - одна з форм викладання навчального матеріалу, прояву власного ставлення до нього, виявлення логічних та образних аспектів наукової проблеми. Вони сприяють поліпшенню сприйняття матеріалу слухачами, поглибленню його розуміння й запам'ятовування.

Розглянемо деякі практичні емоційні прийоми, які доцільно використовувати в процесі викладання.

* Пряме включення. Відмовтеся від розтягнутого вступу чи відступу, якщо ваші слухачі вже досить добре знайомі з предметом розмови, починайте з головного.

* Несподіванка. Використовуйте по ходу подання матеріалу несподівану та невідому інформацію, а також об'ємні, рельєфні форми її викладу. На початку заняття ефективним може стати яскравий, образний приклад.

* Застосування елементу неформальності. Враховуючи предмет обговорення, розкажіть про власні помилки, оману, забобони та їх наслідки. Покажіть, яким чином вам вдалося уникнути однобічного підходу до цієї або подібної проблеми та знайти нове рішення її.

* Співпереживання. Не пропускайте значущих для аудиторії та теми заняття дрібниць, збільшено описуйте події, які пов'язують вас з учнями, змушуючи останніх переживати.

* Драматизація. Наочно і захоплено, свідомо драматизуючи, змальовуйте події, які збагачують тему виступу так, щоб слухачі змогли ототожнювати себе з дійовими особами та життєвою ситуацією. Підготовлюйте, таким чином, необхідні абстракції.

* Гіпербола. Щоб загострити увагу аудиторії, не бійтеся удаватися до перебільшень. Це допоможе виявити причинно-наслідкові та умовно-наслідкові взаємозв'язки між подіями, процесами й поведінкою людей. Однак, не забудьте пізніше (уже без перебільшень) чітко викласти свою позицію по визначеній проблемі.

* Апеляція до авторитету. Для підтримання правоти власної думки посилайтеся на авторитет науки, авторитет слухачів та досвід історичний, політичний, життєвий, вчительський.

* «Провокація». На короткий час викличте у слухачів реакцію незгоди з інформацією, що викладається. Використайте цей момент для того, щоб підготовити їх до конструктивних висновків. Уточніть думку та більш чітко визначте власну позицію.

*Спонукання до прийняття рішення. Ознайомте слухачів з усіма аргументами «за» та «проти» будь-якої думки, концепції, ідеї. Після зіставлення усіх аргументів знайдіть вірне рішення проблеми. Ставте необхідні питання, широко використовуйте компетентність та здатність учнів приймати рішення для виявлення предмета обговорення, залучайте їх до процесу мислення.

Після тривалої та інтенсивної інтелектуальної праці потрібна розрядка. Для цього можна тимчасово перейти до загальнодоступної теми, що легко сприймається аудиторією.

ЩО ПОТРІБНО РОБИТИ, ДЛЯ ТОГО ЩОБ УНИКНУТИ «ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ»

1. Плануйте робочий тиждень, місяць із визначенням короткострокових і довгострокових цілей роботи, що дозволить фокусуватися на необхідних діях, підвищить мотивацію діяльності та зменшить кількість невиправданих емоційних витрат. Варто виділяти завдання та цілі, що є пріоритетними або такими, що виконуються найшвидше.

2. Варто впорядкувати власні думки та бажання. Не слід хапатися за все й одразу в гонитві за примарним результатом або похвалою керівника. Виділіть час для зустрічей із друзями, відпочинку із коханою людиною поза межами звичної повсякденності, відвідин мистецьких або спортивних заходів. Вихідні, особливо в теплу пору року, корисно проводити на відкритому повітрі, уникаючи пасивного проведення часу перед телевізором на дивані.

3. У пригоді стане професійний розвиток і самовдосконалення (обмін професійною інформацією з колегами, що дає відчуття світу ширшого, ніж той, який існує всередині окремого колективу – курси підвищення кваліфікації, конференції тощо). Крім суто професійної користі, такі заходи покликані активізувати взаємозв’язки з колегами, активне спілкування в нових умовах, а це відволікає від буденності та рутини.

4. Банальним, але важливим компонентом боротьби зі стресом є підтримування гарної фізичної форми. Між станом тіла й розумом є тісний зв’язок: неправильне харчування, зловживання спиртними напоями, тютюном посилюють прояви синдрому вигоряння. Ні за яких обставин не можна нехтувати повноцінним сном, адже тільки в цей час мозок відпочиває та накопичує енергію на наступний день.

5. Нове хобі може не тільки додати задоволення у житті, а й допомогти почуватися більш мотивованим. Години, присвячені, приміром, вишиванню, збережуть дні, присвячені пошуку емоційного заспокоєння.

6. Категоричним правилом має стати відмові від роботи вдома та обговорення робочих проблем поза роботою.

7. Зрештою, візьміть відпустку та просто забудьте про проблеми на роботі.

ЯК ПРАЦЮВАТИ З АГРЕСИВНОЮ ДИТИНОЮ

· Пам’ятайте, що заборони, та підвищення голосу – найбільш неефективні способи у виправленні агресивності.

· Дайте можливість таким дітям своєчасно виплеснути напруження за допомогою фізкультурних хвилинок, читання вголос, хором тощо.

· Слідкуйте за своєю поведінкою, контролюйте свій гнів, не надаючи йому форму погроз та звинувачень.

· Важливо, щоб дитина зрозуміла, що вона потрібна в класі, що її цінують та приймають. А для цього вам необхідно дізнатися про інтереси та здібності такого учня. Та перевести активність у корисне русло.

· Таким учням слід частіше надавати можливість працювати в групах, де успіх залежить від колективної роботи, вміння спілкуватися, домовлятися.

· Один із найбільш корисних способів змінити поведінку дитини – це піймати її на хорошому вчинку. Кожен раз, коли дитина стримує себе і не починає бійку, просто відмітьте, що вона стала сильнішою. Дитина реагує на похвалу, користуйтеся цим, для того, щоб зробити добре відношення – звичкою.

· Введіть штрафні санкції. Це можуть бути додаткові домашні завдання. Головне, щоб учень знав про можливі наслідки своєї поведінки.

· Допоможуть класні години, де піде мова про почуття, емоції та методи їх контролювання. Головне, щоб під час таких уроків було менше монологів, але ні в якому разі не акцентуйте увагу класу на проблемних дітях.

ТРИВОЖНА ДИТИНА

· Тривожну дитину необхідно постійно підбадьорювати, демонструвати впевненість у перемозі та можливості успіхів.

· Намагатися виховувати правильне відношення щодо результатів своєї діяльності. Вміння правильно оцінити себе.

· Спокійно та правильно відноситись до успіхів та до невдач. Не соромитись та не лякатися помилок, використовувати їх для розвитку.

· Формувати правильне відношення до діяльності та вчинків інших людей.

· Розвивати адекватне ставлення до оцінок, думок інших людей. Широко використовуйте музику, ігрові прийоми, рольові ігри.

НЕВПЕВНЕНА ДИТИНА

Неуспішність, зовнішня байдужість, сором’язливість, незручність – прояви невпевненості у власних силах. Часто ми називаємо це «заниженою самооцінкою».

Як же виховувати впевнену у собі дитину, розвити адекватну самооцінку? Перш за все, необхідно викликати у дитини почуття поваги до самого себе, гордості, на основі більш точного розуміння своїх достоїнств, та недоліків. Виховувати сміливість бути самим собою та бажання досягти успіху.

Рекомендації по створенню у дитини адекватної самооцінки

· Пам’ятайте, що кожна дитина у вашому класі має право на помилку.

· Ніколи не порівнюйте такого учня із іншими! Пам’ятайте, що будь-яку дитину можна зрівнювати тільки із самою собою (яка вона була на минулому уроці, а яка на цьому і, можливо, яка вона буде наступного разу).

· Частіше використовуйте групові форми роботи, колективні завдання. Але особливо корисною для таких дітей буде саме парна робота.

· Починаючи із початкової школи, не оберігайте дитину від повсякденних справ. Доручіть таким дітям полив квітів, створення газет, плакатів, відповідальність за «щоденник поведінки». Але перед тим, як доручити такій дитині справу, переконайтесь, що це їй під силу. Нехай дитина частіше виконує різні по важкості завдання, отримає задоволення від зробленої праці, а також похвалу та підтримку від вчителя (по можливості від однокласників).

· Частіше надавайте завдання, які потребують спілкування: взяти інтерв’ю для класної газети, або прийняти участь у класному театрі, або підготувати цікаві запитання для уроку.

· Використовуйте контакт погляду. Сором’язливі діти уникають його. Поступово привчайте дитину дивитися в очі співрозмовнику.

· Не намагайтеся вирішити за таку дитину будь яке питання. Це ще раз «доведе», що вона сама ні з чим не може впоратися.

· Слідкуйте за тим, щоб відзначати успіхи дитини. Але пам’ятайте, що похвала повинна бути відповідна дії.

· Якщо така дитина десь проявила ініціативу, піддержіть її. Нехай вона спробує себе в ролі лідера.

· Частіше використовуйте рольові ігри та театралізовані вистави, де дитині доведеться грати інших людей та відображати не свої почуття.

· Надавайте можливість таким дітям спілкуватися із початковою школою. Зробить таку дитину помічником у проведенні: «цікавих перерв» у початковій школі, інтелектуальних та спортивних ігор для молодших школярів.

Гіперактивна дитина. Що ТРЕБА робити?

Педагогічні прийоми, які рекомендується застосовувати вчителям:

1. Фізкультхвилинки, психогімнастичні вправи, для подолання рухового  автоматизму, зняття м’язового напруження.
2. Для розвитку емоційно-вольової регуляції – посильні доручення і схвалення за старання і правильне його виконання.3. Для підтримки і розвитку мотивації діяльності школяра – заохочення і підтримка учня на кожному етапі виконання завдання. Але, на жаль, часто педагоги прагнуть не вирішити проблему гіперактивності учня, а навпаки, позбутися її, наполягаючи на переведенні такої дитини до іншої школи. Деякі вчителі застосовують жорсткі санкції стосовно гіперактивного школяра: постійно його сварять, соромлять при однокласниках, докоряють за погану поведінку чи неохайне виконання завдання, відсаджують на останню парту, викликають батьків, направляють до кабінету психолога.Отже, виникає необхідність надати психолого-педагогічну підтримку вчителям, батькам. Взаємодія педагога і психолога полягає в тому, що формування, розвиток, корекція особистісних рис дитини неможлива без зміни системи взаємин, в яких вона знаходиться.                                                                                                                          Корекція і зниження проявів агресивності гіперактивних дітей. На етапі застосування вчителем рекомендацій психолога важливим є те, що робота з гіперактивними школярами має бути індивідуальна, при цьому слід приділяти увагу їх слабкій самоорганізації та відволіканню. Так, від педагога вимагається, по можливості, ігнорувати негативні прояви в поведінці школяра, і заохочувати гарну поведінку. Під час уроку обмежити фактори, що відволікають дитину:   1. Цьому сприяє вибір місця за партою для гіперактивного учня – це місце повинно бути в центрі класу, навпроти дошки і недалеко від столу учителя, серед гарних учнів. Повинен бути хороши       й візуальний контакт з учителем.
    2. Надати можливість учневі швидкого звертання до вчителя по допомогу, якщо виникли труднощі.
3. Для утримання уваги гіперактивною дитиною необхідно користуватися тактильними прийомами (доторкнутися або використовувати спеціальний жест).    4. Позитивний ефект має похвала гіперактивного учня при швидкому і успішному виконанні завдання.
     5. Похвалити сусіда за партою, почувши, що хвалять його сусіда за партою, дитина з дефіцитом уваги повертається до виконання завдання, не відволікається.
    6. Учитель говорить, що для виконання завдання треба зосередитися.
7. Створювати ситуації успіху для дитини, знизити вимоги на початку завдання, розбити завдання на короткі етапи.  8. Бажано для занять використовувати першу половину дня, з чіткими правилами, записувати завдання на дошці.
9. Давати чіткі, короткі інструкції.
  10. Бути емоційним, експресивним педагогом.
  11. Використовувати гнучку систему заохочень і покарань.

Прості прийоми роботи учителя з дітьми із девіантною поведінкою

На сьогодні немає жодної школи, де б не поставала проблема взаємодії із дітьми девіантної (асоціальної) поведінки. Девіантна поведінка має складну природу, обумовлену найрізноманітнішими чинниками, що взаємодіють та взаємовпливають.

У роботі з дітьми-девіантами дуже важливо правильно визначити фактор, що спричиняє прояв девіантної поведінки. Усунення чи хоча б послаблення їхнього впливу сприяє ефективнішому застосуванню корекційних заходів і швидкій реабілітації дитини. З-поміж найпоширеніших факторів, що спричиняють девіантну поведінку у школярів, можуть бути такі:

криза інституту сім’ї;
сім’я з конфліктним та асоціальним стилем виховання;
проблеми, пов’язані з навчанням;
конфлікти з учителями;
низький соціальний статус в учнівському колективі;
слабка система позашкільної зайнятості;
зниження морально-етичного рівня;
руйнація духовних цінностей;
реакція групування;
реакція емансипації;
потяг до самоствердження;
задоволення почуття цікавості;
високий рівень тривожності;
порушення роботи ферментативної та гормональної системи організму;
наслідки спадковості;
бажання здаватися дорослим;
потреба змінити психічний стан у стресовій ситуації.

Наступним кроком допомоги дітям-девіантам підліткового віку можуть стати нескладні, але доволі дієві прийоми роботи учителя як під час уроку, так і у позаурочний час.

Індивідуальні прийоми роботи з дітьми девіантної поведінки

Прохання про допомогу. Для того щоб прихилити до себе учня й налагодити довірчий контакт, зверніться до нього за порадою чи допомогою, розповідаючи про свої проблеми чи певні обставини.

Оціни вчинок. Для з’ясування моральних позицій дитини й коригування цих позицій розкажіть історію і попросіть оцінити різні вчинки учасників цієї історії.

Обговорення публікації. Доберіть низку публікацій чи відеоматеріалів, у яких ідеться про різні злочини та інші асоціальні вчинки людей. Попросіть дитину прокоментувати учинки, надайте свої коментарі можливих наслідків ситуації.

Добрий учинок. Ненав’язливо запропонуйте надати допомогу тим, хто її потребує. При цьому важливо оцінити цей учинок позитивно, не зводячи його в ранг «героїчного поводження».

Стратегія життя. З’ясовуйте життєві плани учня. Намагайтеся з’ясувати разом із ним, що допоможе реалізувати ці плани, а що може зашкодити їхній реалізації.

Повернутися у минуле. Запропонуйте написати розповідь про минулий день (тиждень, місяць) і після цього відповісти на запитання: як можна було цей час прожити інакше? Що хотілося б змінити, зважаючи на наслідки?

Мій ідеал. У процесі бесіди з’ясуйте ідеали школяра і зробіть спробу оцінити їх, виявивши позитивні моральні якості дитини.

Рольова маска. Запропонуйте учневі звикнути до певної ролі й поводитися певний час вже не від свого імені, а від імені відповідного персонажа.

Прийоми роботи з дітьми девіантної поведінки, пов’язані з організацією групової діяльності

Безперервна естафета думок. Учні «по ланцюжку» висловлюються на задану тему: одні починають, інші продовжують, доповнюють, уточнюють. Від простих суджень (коли головним є власне участь кожного учня в запропонованому обговоренні) за введення відповідних обмежень (вимог) слід перейти до аналітичних, а потім проблемних висловлювань учнів.

Самостимулювання. Учні, об’єднані в групи, готують одне одному певну кількість зустрічних запитань. Поставлені запитання й відповіді на них колективно обговорюються.

Імпровізація на вільну тему. Учні вибирають ту тему, на якій найбільше розуміються та яка їх цікавить; творчо розвивають основні сюжетні лінії, переносять події в нові умови, по-своєму інтерпретують зміст подій, що відбуваються, тощо.

Інструктування. На період виконання певного завдання встановлюються правила, що регламентують спілкування і поводження учнів: у якому порядку, з урахуванням яких вимог можна вносити свої пропозиції, доповнювати, критикувати, спростовувати думку своїх товаришів.

Розподіл ролей. Чіткий розподіл функцій і ролей учнів відповідно до рівня володіння тими знаннями, уміннями й навичками, потрібними для виконання завдання.

Коригування позицій. Тактовна зміна думок учнів, прийнятих ролей, образів, що знижують продуктивність спілкування й перешкоджають виконанню завдань.

Самоусунення вчителя. Після того як визначено мету і зміст завдання, установлено правила і форми спілкування під час його виконання, учитель ніби самоусувається від прямого керівництва або ж бере на себе обов’язки рядового учасника.

Розподіл ініціативи. Передбачає створення однакових умов для прояву ініціативи всіма учнями. Його можна застосовувати в ситуації «придушеної ініціативи», коли позиційні виступи й атаки одних пригнічують ініціативу й бажання спілкуватися в інших.

Обмін ролями. Учні обмінюються ролями (або функціями), отриманими під час виконання завдань. Інший варіант цього прийому передбачає повне або часткове передання вчителем своїх функцій групі учнів або окремому учневі.

Мізансцена. Суть прийому полягає в активізації спілкування і зміні його характеру за допомогою розташування учнів у класі в певному об’єднанні одне з одним у певні моменти виконання роботи.

Для вчителів

Поради вчителям для поліпшення настрою

1. Будьте оптимістами! Педагогіка – наука оптимістична (утім, як і будь-яка наука, песимістичний тільки дилетант).

2. Не забувайте головного: діти – істоти парадоксальні (дорослі – теж).

3. Якщо в тебе з'явилося бажання вигнати учня з класу, вийди сам.

4. Учителю, вітайся з дітьми, це дуже важливо. Тоном, яким ви говорите "здрастуй", теж можна виховувати і піднімати собі настрій.

5. Вмійте бути ледачим! Проблема педагогів у тому, що вони розвивають бурхливу діяльність, але забувають думати про себе. Пам'ятайте: думати про себе – ваш головний обов'язок.

Поради вчителям, які працюють у 5 класі

Перехід учнів з початкової школи до середньої викликає зростання стресового навантаження як на самих учнів, так і на їхніх батьків. Це пов'язано з появою нового класного керівника, нових вчителів, предметів, кабінетною системою навчання та ще й співпадає з віковими змінами — вступом дитини у підлітковий вік. Для учня і для учнівського колективу перехід у п'ятий клас може стати початком нового життя, нових успіхів, розкриттям нових граней характеру, власних здібностей, прихованих ресурсів.

У 5 класі змінюються умови навчання: з'являється класний керівник та вчителі з різних предметів. Цей період є досить сприятливим для адаптації школяра до нових умов навчання. Діти чекають змін на краще, бажають стати дорослішими, налагодити взаємини з учителями, робити так, щоб дорослі пишалися ними, були задоволені, «не засмучувались».

Основне новоутворення цього періоду — відкриття нового рівня самоусвідомлення, «Я-концепції»: бажання зрозуміти себе, свої здібності й особливості, свою схожість та відмінність від інших, свою унікальність і неповторність, формується система самооцінок. Це — найважливішій період для розвитку повноцінного спілкування.

У роботі зї п'ятикласниками основними завданнями стають:

розвиток шкільної мотивації, формування інтересів;

розвиток навичок спілкування з однолітками та дорослими;

розвиток впевненості в собі, формування ставлення до успіхів та невдач;

формування уявлення про себе як про людину з великими можливостями.

Рекомендації вчителям, щодо підтримки дисципліни в класі

Дисципліна – це умова, засоби й результат виховання, вона потребує зустрічних зусиль. Головною умовою дисциплінованої поведінки учнів є доброзичливі відносини між учителями і дітьми.
  Необхідно враховувати що дисципліну в класі обумовлюють раніше нагромаджений досвід поведінки учнів, організованість класу, ставлення до навчання, предмета, вчителя, дотримання єдиних вимог до учня всіма вчителями, які працюють у класі, загального порядку умов і традицій даної школи.

         При роботі в класі і для підтримання дисципліни необхідно враховувати наступні правила:
1.     Поводьтеся так, щоб учні відчували, що ви керуєте навчальним процесом, при цьому стимулюйте їхню активність.
2.     Не відволікайтеся на незначні порушення, моралізування.
3.     Дотримуйтеся доброзичливого, мажорного тону, будьте уважні до кожного учня. Надавайте необхідну підтримку, відзначайте успіхи, створюйте життєрадісний оптимістичний настрій у класі.
4.     Стежте за правильністю постави, проводьте фізкультхвилинки; не допускайте перевтоми учнів.
5.     Надавайте учням можливість частіше працювати у групах – це може бути стимулом до зайнятості кожного, хорошого настрою і поведінки.
6.     Створюйте умови, щоб важкі, слабкі діти мали можливість відчути себе лідерами.
7.     Не принижуйте учнів, не припускайте образ, сарказму. Гнів, дратівливість, імпульсивність не сприяють зміцненню дисципліни й авторитету вчителя.
8.     Будьте привітними.
9.     Не виявляйте антипатій до важких учнів, сподіваючись від них поганої поведінки. Діти відчувають скептичне ставлення до них і часто поводяться згідно з вашими очікуваннями.
10. Не припускайте появи „любимчиків”, це створює зайві проблеми, ускладнює стосунки в колективі.
11. Умійте керувати емоціями, знайте ціну кожному слову, тонові. Не можна вимагати від дитини те, що під силу дорослому, будьте терплячими.
12. Не соромтеся виявляти почуття гумору. Можна посміятися і над собою, не вважайте себе досконалістю. Але не можна висміювати учнів. Дітям імпонує веселий, спритний, оптимістичний учитель.
13. Підтримуйте контакт з учнями поза уроками, на заняттях гуртка, позакласних заходах, спільних походах.

Зміцнюйте зв’язки з батьками, намагайтеся отримати від них підтримку, але не сподівайтеся, що вони вирішать проблему з дисципліною в класі. Виявляйте коректність у взаєминах з батьками. Постійна негативна інформація, скарги псують відносини, викликають недовіру до вчителя, його можливостей, здібностей навчати й виховувати дітей.

Рекомендації класним керівникам та вчителям щодо супроводу обдарованих учнів

проаналізувати своє ставлення до обдарованої дитини і лише тоді обирати правильний шлях взаєморозуміння з нею;
пам`ятати, що якою б не була обдарована дитина, її потрібно навчати;
заохочувати дитину до участі у груповому творчому процесі;
підтримувати творчі намагання дитини;
створювати ситуації, за яких дитина, що не виявляє особливих успіхів у навчанні, матиме можливість тісного спілкування зі здібною дитиною;
підтримувати своїм авторитетом дитину, що висловлює відмінну від інших думку й у зв’язку з цим відчуває тиск з боку своїх однолітків.
Рекомендації для вчителя
ЩОБ УНИКНУТИ «ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ»
1. Плануючи робочий день, обов’язково виділяйте час для емоційного відпочинку. Так, обідню перерву можна із користю для здоров’я провести в найближчому парку або просто на вулиці, змінивши робочу обстановку. «Подорож» у переповненій маршрутці додому або на роботу можна замінити на прогулянку пішки.
2. Плануйте робочий тиждень, місяць із визначенням короткострокових і довгострокових цілей роботи, що дозволить фокусуватися на необхідних діях, підвищить мотивацію діяльності та зменшить кількість невиправданих емоційних витрат. Варто виділяти завдання та цілі, що є пріоритетними або такими, що виконуються найшвидше.
3. Варто впорядкувати власні думки та бажання. Не слід хапатися за все й одразу в гонитві за примарним результатом або похвалою керівника. Виділіть час для зустрічей із друзями, відпочинку із коханою людиною поза межами звичної повсякденності, відвідин мистецьких або спортивних заходів. Вихідні, особливо в теплу пору року, корисно проводити на відкритому повітрі, уникаючи пасивного проведення часу перед телевізором на дивані.
4. У пригоді стане професійний розвиток і самовдосконалення (обмін професійною інформацією з колегами, що дає відчуття світу ширшого, ніж той, який існує всередині окремого колективу – курси підвищення кваліфікації, конференції тощо). Крім суто професійної користі, такі заходи покликані активізувати взаємозв’язки з колегами, активне спілкування в нових умовах, а це відволікає від буденності та рутини.
5. Банальним, але важливим компонентом боротьби зі стресом є підтримування гарної фізичної форми. Між станом тіла й розумом є тісний зв’язок: неправильне харчування, зловживання спиртними напоями, тютюном посилюють прояви синдрому вигоряння. Ні за яких обставин не можна нехтувати повноцінним сном, адже тільки в цей час мозок відпочиває та накопичує енергію на наступний день ;
6. Нове хобі може не тільки додати задоволення у житті, а й допомогти почуватися більш мотивованим. Години, присвячені, приміром, вишиванню, збережуть дні, присвячені пошуку емоційного заспокоєння.
7. Категоричним правилом має стати відмові від роботи вдома та обговорення робочих проблем поза роботою.
8. Зрештою, візьміть відпустку та просто забудьте про проблеми на роботі.
Рекомендації класним керівникам 1-х класів

враховуйте вікові особливості першокласників: рухову активність, переважання ігрового типу діяльності, недостатню сформованість вольової регуляції;

індивідуальний підхід до учнів та їх можливостей, щоб не послабити нервову систему, не знизити самооцінку та мотивацію до засвоєння знань;

не наполягайте на відповідях біля дошки тих дітей, які виявляють тривожність, краще об`єднайте їх у групи, що працюватимуть разом;

порівнювати роботи учня лише з його попередніми роботами, а не з роботами інших;

уникайте критики учня при свідках, а також вживання слів “завжди”, “ніколи”;

створюйте ситуації успіху, хваліть учня за найменші досягнення;

надавайте учням можливість висловлювати свої думки, підкреслюйте цінність почутого;

давайте учням можливість виплескувати енергію (фізкультхвилинки, ігри на перервах);

залучайте до спільної діяльності для згуртування колективу.

Блог практичного психолога Гуцуляк Галини Миколаївни

Для вас, вчителі