ПАМ'ЯТКА ШКОЛЯРУ

 

Привіт, Друже!

Чи знаєш ти, як захистити себе і своїх друзів?

Як ти можеш захиститися від булінгу?

За що несеш відповідальність перед Законом?

Ознайомся з цією пам’яткою, дізнайся про

свої права і обов’язки вже сьогодні!

 

Від самого народження ти маєш право:

на життя: ніхто не може позбавити тебе життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань;

на охорону здоров’я: ти можеш звернутися за безкоштовною кваліфікованою правовою або медичною допомогою до закладів охорони здоров’я;

на свободу та особисту недоторканість: тебе ніхто не може заарештувати або тримати під вартою інакше як за рішенням суду. Однак, якщо тобі вже виповнилося 14 років і має місце тяжкий злочин, відносно тебе може застосовуватися утримання під вартою як тимчасовий запобіжний захід. Якщо протягом 3 діб з моменту затримання тобі не вручено рішення суду про тримання під вартою, тебе повинні негайно звільнити;

на освіту: ти маєш право безкоштовно отримувати освіту у дошкільному, загальноосвітньому, професійно-технічному, вищих навчальних закладах державної і комунальної форм власності, а також на отримання державної стипендії;

на майно: майно, яке тобі придбали батьки для навчання, виховання (одяг, іграшки, книги, музичні інструменти, спортивне обладнання тощо), є твоєю власністю. Якщо тобі від 10 до 14 років, належним тобі майном управляють батьки. Якщо тобі від 14 до 18 років, ти маєш право вчиняти будь-які угоди, навіть купівлі-продажу транспортного засобу і нерухомого майна, але за письмовою нотаріально посвідченою згодою батьків або з дозволу органу опіки і піклування;

на працю: якщо тобі вже виповнилось 14 років, ти за згодою одного з батьків можеш працювати у вільний від навчання час (наприклад на канікулах), але лише після попереднього медичного огляду. Якщо тобі вже виповнилось 15 років та коли ти маєш згоду одного із батьків, тебе також можуть прийняти на роботу. Самостійно ти можеш влаштуватись на роботу, якщо тобі уже виповнилось 16 років. Ти маєш право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом;

на відпочинок: ти маєш можливість у вільний від навчання або роботи (якщо ти вже працюєш) час відпочивати, тобто займатись своїми улюбленими справами (грати в футбол, ходити в кіно). Якщо ти вже працюєш, тобі повинна бути надана щорічна відпустка в літній час або за твоїм бажанням у будь-яку іншу пору року;

на повагу до своєї гідності та захист від усіх форм насильства: будь-яка людина, ким би вона не була (одним із твоїх батьків, однолітків, вчителів, сусідів) не має права поводитись з тобою жорстоко, принижувати твою гідність, експлуатувати, включаючи сексуальні зловживання, втягнення у злочинну діяльність, залучення до вживання алкоголю, наркотичних засобів і психотропних речовин; використання для створення та розповсюдження порнографічних матеріалів, примушування до проституції, жебрацтва, бродяжництва, втягнення до азартних ігор тощо. Стаття 16 Конвенції ООН про права дитини визначає, що жодна дитина не може бути об'єктом незаконного посягання на її честь і гідність.

Захист прав дитини – це, перш за все, завдання держави!

У разі, якщо до тебе вчинено насильство, ти маєш право звернутись до державних органів за допомогою! Дитина має право на захист від втручання або посягання.

Ти – людина!

Ніхто і нічим не може виправдати жорстоке поводження з тобою, наприклад, побиття, знущання. Навіть якщо таким чином тебе виховують батьки, вчителі чи старші діти. Жорстоке, нелюдське, таке, що принижує твою гідність, поводження чи покарання – це порушення твоїх прав. Статтями 28 та 52 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність поводженню чи покаранню.

Ти маєш право на свободу, особисту недоторканність: стаття 10 Закону України «Про охорону дитинства» гарантує кожній дитині право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. Дисципліна і порядок у сім’ї, навчальних та інших дитячих закладах мають забезпечуватися на принципах, що ґрунтуються на взаємоповазі, справедливості і виключають приниження честі та гідності дитини.

Ти можеш вільно виражати свої думки та погляди, не боячись бути покараним за це. Разом з тим, ти маєш пам'ятати, що твої відносини з батьками, вчителями, однолітками мають ґрунтуватися на взаємоповазі і справедливості, виключаючи приниження честі та гідності.

Держава зобов'язана захищати твої права:

Якщо хтось (учні, вчителі або навіть батьки) вчиняє над тобою будь-яке насильство, принижує тебе чи ображає, ти повинен звернутися зі скаргою про порушення твоїх прав до органу опіки і піклування; служби у справах дітей; центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді; закладів охорони здоров'я; органів та установ освіти; відділів поліції, а також через представників – до суду. Статтею 10 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що діти мають право особисто звернутися до органу опіки та піклування, служби у справах дітей, центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, інших уповноважених органів за захистом своїх прав, свобод і законних інтересів та зі скаргами про їх порушення.

За твою безпеку в школі відповідає директор:

Якщо директор школи не забезпечить безпечні та нешкідливі умови для навчання, праці та виховання учнів у навчальному закладі, то він нестиме за це відповідальність відповідно до чинного законодавства. Статтею 26 Закону України «Про освіту» встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов навчання, праці та виховання у навчальних закладах покладається на їх власника або уповноважений ним орган, керівника навчального закладу.

Вчителі зобов'язані поважати і захищати тебе:

Вчителі та інші працівники школи повинні з повагою ставитись до тебе і не повинні вдаватись до покарань, що принижують твою гідність, зокрема таких, як словесні приниження, ставлення учня в куток, побиття тощо. Також вони повинні захищати тебе від погроз та фізичного насильства з боку інших осіб, в тому числі твоїх однолітків і батьків, і запобігати вживанню дітьми алкоголю, наркотиків, іншим шкідливим звичкам. Стаття 56 Закону України «Про освіту» зобов'язує педагогічних та науково-педагогічних працівників дотримуватися педагогічної етики, моралі, поважати гідність дитини, учня, студента; захищати дітей, молодь від будь-яких форм фізичного або психічного насильства, запобігати вживанню ними алкоголю, наркотиків, іншим шкідливим звичкам.

За ненадання тобі допомоги вчитель відповідатиме перед законом

Вчителі та керівництво школи несуть відповідальність перед законом, якщо вони порушують твої права. Якщо ти звернувся до вчителя для того, щоб захиститись від фізичного та психічного насильства, а він залишив це без уваги – за це його може бути притягнено до відповідальності. Статтею 47 Закону України «Про загальну середині освіту» встановлено, що посадові особи і громадяни, винні у порушенні законодавства про загальну середню освіту, несуть відповідальність і порядку, встановленому законами України.

Пам'ятай про свою відповідальність перед законом!

До 14 років ти не несеш відповідальності за заподіяну матеріальну або фізичну шкоду – її несуть твої батьки або інші особи, під наглядом яких ти знаходишся. Саме вони мають відшкодувати шкоду, яку ти завдав іншій людини. Якщо ти завдав шкоди спільно з однолітком, її відшкодування покладається на ваших батьків у відповідних частках.

З 14 років ти відповідаєш за завдану шкоду самостійно у повному обсязі! Також по досягненні 14 років ти несеш кримінальну відповідальність за тяжкі злочини.

Якщо тобі 16 років, тебе можуть притягнути до адміністративної та кримінальної відповідальності!

 

 

 

 

 

 

 

Рекомендації учням щодо уникнення булінгу:

Намагайся підтримувати стосунки з усіма учасниками колективу. Не розпускай плітки, а почувши плітку, не переказуй її іншим. Відстоюй свою думку, не дозволяй принижувати себе. Підтримуй традиції колективу. Бери участь у спільних колективних заходах. Якщо виникають проблеми у стосунках з однолітками або вчителями, звернися до дорослих яким и довіряєш (до класного керівника, психолога, соціального педагога).

 

Поради дітям

Ось кілька стратегій, які можуть допомогти тобі покращити ситуацію і своє самопочуття, зумовлене тим, що відбувається:

·                     Уникай агресора та перебувай у товаристві друзів. Не заходь у туалет, якщо булер знаходиться там, не ходи в роздягалку, коли немає нікого поруч. Постійно перебувай у товаристві приятеля, щоб не залишатись наодинці з недругом. Перебувай в оточенні приятелів у коридорах або на перерві – скрізь, де можна зустріти булера, по дорозі додому, у транспорті,. Запропонуй те ж саме своєму другу.

·                     Стримуй гнів. Розхвилюватись у зв'язку зі знущанням природно, але саме цього й домагаються булери. Це дає їм змогу відчувати себе сильнішими. Намагайся не реагувати плачем, не червоній і не переймайся. Це вимагає великої кількості тренувань, але це корисна навичка дати відсіч агресору. Іноді корисно практикувати стратегію приведення себе в повну рівновагу, наприклад, рахувати до десяти, записувати свої гнівні слова на аркуші паперу, робити глибокий вдих або просто уходити. Іноді треба навчитися робити непроникний вираз обличчя, поки ти не позбудешся небезпеки (посмішка або сміх можуть провокувати агресора на нові третирування).

·                     Дій хоробро, уходь та ігноруй агресора. Твердо й чітко скажи йому, щоб він припинив, а потім розвернись та піди. Намагайся ігнорувати образливі зауваження, наприклад, демонструй байдужість чи вдавай, що ти захоплений бесідою по мобільному телефону. Ігноруючи булера, ти показуєш, що він тобі байдужий. Зрештою, він, імовірно, утомиться діставати тебе.

·                     Усунь провокаційні фактори. Якщо булер вимагає від тебе грошей на обід, принось обід із собою, кажи, що батьки не дають тобі грошей. Якщо він намагається відібрати твій музичний плеєр, айфон, планшет - не бери його до школи.

·                     Розкажи дорослим про знущання. Учителі, психолог, соціальний педагог, класний керівник, директор школи, батьки допоможуть припинити знущання, а в разі її систематичного характеру – звернуться до компетентних органів захисту прав дитини.

·                     Поговори з кимось, кому ти довіряєш: із працівниками школи, братом, сестрою або другом. Вони можуть запропонувати деякі корисні поради та виправити ситуацію, також це допоможе тобі відчути себе менш самотнім.

 

Пам'ятка для жертви булінгу

 

1.                 Не протиставляй себе колективу. Намагайся бути доброзичливою людиною, навіть із агресивно налаштованими до тебе членами колективу.

2.                 Не принижуй інших: не обзивайся, не дерись, не погрожуй.

3.                 Захищайся: твердо, не переходячи в атаку, не дозволяй принижувати себе, показуй, що можеш постояти за себе.

4.                 Наберись терпіння: те, що відбулося, не триватиме довго.

5.                 Розбирайся у причинах, але не займайся самоедством, самознищенням, не звинувачуй себе ні в чому.

6.                 Говори впевнено, але тактовно, коли розмовляєш із булером, стій прямо, поводься спокійно, не бійся, не кричи та тим більше не вчиняй бійку.

7.                 Кажи «НІ» і не почувай себе винним.

8.                 Шукай підтримки у працівників школи, друзів, батьків. Вони допоможуть тобі вистояти.

9.                 Не мовчи! Розповідай про знущання та насильство над собою. Це допоможе швидше припинити протиправні дії.

10.            Звертайся до компетентних органів, що мають захищати твої права, отримуй інформацію щодо власного захисту .

 

 

 

Смертельні квести

 

Увага!!! Смертельні квести!

Чому іде хвиля про квести? Тому що ми всі маємо підвищений рівень тривоги. І не через квести, а через війну. Тривога в таких умовах – це нормально. Але самопідсилення, нагнітання її до рівня паніки – не нормально, шкідливо. Не треба зразу бігти і щось робити негайно. Це лише дзвіночок про можливу небезпеку. Тільки привід звернути увагу, якщо віртуальне життя дитини було поза увагою. Треба взяти на замітку, подумати, поспостерігати, підібрати час для розмови. Дорослі дорослих мотивують “страхами” бути уважнішими до дітей. Дітей такі “страхіття” не регулюють бути обережнішими, а можуть викликати протилежну реакцію – зацікавити. Тому давайте хвилю далі не піднімати, ми просто маємо створити ресурсну мережу для реагування на такі потенційно небезпечні “модні хвилі” і фахово їх відпрацьовувати, а не роздмухувати.

Як розповісти дитині про небезпечні ігри і не спровокувати цікавість.

У продовження теми смертельних квестів, у яких дітям пропонують завдати собі шкоду: порізати руки, змішати і випити ліки, включити газ, прийти в небезпечне місце і т.п. Як батькам бути пильними? Що перше роблять батьки, коли узнають інформацію про такі ігри? Починають розпитувати дитину, чи ти знаєш про таку гру. Діти кажуть: ні, не чули. Батьки щасливі – це не про нашу дитину. А саме після цих розпитувань може з’явитися бажання пошукати. Профілактика не має викликати цікавість до забороненого. Тому треба мати з дитиною розмови щоденно про усіляке. У тому числі:

• в які ігри подобається грати, чому саме в цю гру,
• що саме найбільше подобається,
• що ти в ній знаходиш для себе,
• що тобі залишається після того, як закінчив грати,
• чим це пригодиться надалі в житті і т.д.

Інколи важко слухати, бо а) дитина не вміє себе виразити (і чим більше грає, тим більше імовірність, що на спілкування не лишається часу і комунікаційні уміння не розвиваються); б) у батьків немає часу і не вистачає терпіння вислуховувати детальну розповідь сюжету гри, дитячі оповіді про персонажів чи якісь рівні та ігрові проблеми (тому від цих розповідей найчастіше відмахуються як від несерйозного, неважливого, пустого). Але якщо ми не ведемо наших дітей у грі, є велика імовірність, що гра починає вести нашу дитину в реальності. Не просто забирає час життя, а втручається в реальність, вимагаючи певних дій, і як виявляється небезпечних. Батьки відповідають за життя дитини, мабуть скоро і кібернедогляд теж з’явиться як новітнє поняття. Сьогодні вже увели в обов’язки батьків забезпечення права дитини на вільне від екранів середовище життя. Це відповідальність батьків. Безпека дитини – це відповідальність батьків, хоч і в кіберсередовищі. Але часто цілком відповідальні батьки не знають, як діяти, щоб убезпечити від таких ризиків.

Найкращий шлях профілактики смертельних квестів:

1) розвиток інтересів дитини поза інтернетом, в реальності;
2) збереження довіри у стосунках, контакту, для того, щоб дитина бачила в батьках джерело допомоги в складнощах і зверталася.

Що дитині подобається? Наскільки вона має сталий інтерес? Якщо не має, то скільки ви зробили пропозицій спробувати щось нове, і ще раз, і ще раз? Це не обов’язково нові кружки чи щось організоване. Це може бути будь-яка справа, що робиться разом (приготування їжі, наведення чистоти і краси в оселі, підготовка подарунків, спільний перегляд фільмів чи читання книги) з розмовою про відчуття, думки, здобутки, які віднайдено в цій справі, побільше гумору і веселощів. І про ігри також говорити, допомогти дитині пройти період захопленості, регулювати час, “торгуватися” (“ти з’їси цю цукерку тільки через мій суп”), укладати угоди, карати згідно з домовленостями (щоб розвивати волю в дитини, а не принижувати її) і т.д.

На жаль, до ігор ставлення у дорослих – крайнощі. Спочатку нічого не регулюється, а потім, як узнали про небезпеку – все заборонити. Крайнощі не подіють адекватно.

• Формуйте інтереси поза інтернетом.
• Розмовляйте про життя і про ігри також. І в цій розмові про життя, небезпеки, проблеми, свою долю, свій шлях, про ігри, спільноти, небезпеки в іграх, зв’язок з життям – ви узнаєте потрібну вам інформацію.
• Не питайте “чи знаєш ти таку-то гру”, спитайте “а чи хтось розповідав тобі тобі про ігри, які не тільки в екрані відбуваються, а виходять за межі, в реальному житті щось треба робити, і що ти думаєш про це?”.
• Не кажіть :”ти ж мені зразу скажи, якщо хтось таке буде пропонувати”, а скажіть “а що ти зробиш, якщо тобі таке запропонує хтось?” Начебто те саме, але трохи інакше.

Розумію, що на всі випадки не може бути однакових порад. Ви краще знаєте свою дитину, але знайдіть і тих, з ким ви можете радитися.

Додаю ще кілька порад з урахуванням віку дитини.

Ці квести спрямовані на 9-13 річних, в цьому віці відбувається зміна ставлення до батьків і це слабке місце, в яке втручаються. А починати говорити про небезпеки требараніше. Чи є в дитини уявлення про те, що люди різні, є й погані, ті, хто можуть вчинити дитині зле. Ігри теж створюють люди і може статися так, що ігри теж пропонуватимуть якісь погані речі. Як ти розрізниш? Які погані речі можуть пропонувати? Я тобі допоможу розібратися. Треба звертатися до мами чи тата, якщо сумніваєшся. Це приблизно для молодшого шкільного віку.

А для старших більше індивідуалізовано в залежності від стану стосунків. Тут як надмірна опіка так і відсутність опіки (надмірна свобода) можуть виявитися ускладненням. Довіряй і перевіряй у балансі.

Як говорити з дітьми про ліки

 Сховати від малюка пігулки — це ще не все. Коли діти зростають, з ними в різні періоди життя слід говорити про ліки, вчити навичок, які захистять їх від біди. Якщо дитинка вже не хапає блискучий блістер, це ще не означає, що її поведінка щодо медичних препаратів буде безпечною. На які ж моменти звертати увагу в різному віці?

Подаємо приклад

Загалом батькам варто розуміти, що в дітей до 14 років значно вищий ризик отруїтися збільшеною дозою препаратів. По-перше, алергічні реакції трапляються частіше. По-друге, маса тіла менша за дорослого. По-третє, пришвидшена робота ендокринної системи за менший час розносить ліки по організму. По-четверте, у дитини печінка, підшлункова залоза, нирки ще не здатні на повну потужність боротися з інтоксикацією.

Отже, батьки повинні розуміти, яка величезна відповідальність та ризик криється за легковажним рішенням дати дитині зайву таблетку, бо чомусь прописана доза не допомогла. Або навпаки: анальгетик пару годин тому допоміг, а зуб болить знову? Повторимо, вважають деякі тати й мами. І зовсім сумна історія, коли йдеться про антибіотики, які мама чомусь вирішує дати в разі застуди, не звертаючись до лікаря. Або бабуся продовжує давати, коли приймання мало закінчитися: щоб «добити» усі ускладнення. Усе це не можна робити. Окрім самого ризику для здоров’я, дитина ще й бачить: дорослі ставляться до пігулок як до чогось звичного, майже як до їжі, тоді відповідальності вимагати від неї — не дуже реально. 

Універсальна порада для батьків: демонструйте здоровий приклад.

Дошкільник: дбаємо про безпеку

1. Майте надійну аптечку
   
   У домі, де є малюк, ліки мають безпечно зберігатися: у закритій аптечці, на верхніх полицях шафи, які ще недоступні дитині, на антресолях. Ще кращий варіант: окремо прибита на стіні полиця або шафка, вище голови дорослого. Решта місць не дуже надійні. Блокування від дітей вони можуть випадково зняти. Ліки на верхній полиці холодильника або у шафці у ванній кімнаті можуть бути знайдені. Діти — природжені альпіністи, і те, що вони раніше не дряпалися нагору, не означає, що так буде і далі. Хлопчики та дівчатка колись уперше відкривають новий спосіб (наприклад, стати на унітаз, щоб дістатися до аптечки у шафці, підтягнути величезного ведмедика і залізти зверху, поставити стілець на стілець тощо), але одного разу може бути достатньо для біди.
2. Сховайте геть усі ліки
   
   Вітаміни, трави, гомеопатія та БАДи — усе може зашкодити дитині. Найнебезпечніше те, що можна випити: мікстури, краплі для носа. Завжди шукайте, якщо ліки впали, закотилися в щілину. Не заспокоюйтесь, доки не викинете кожну. Не варто думати, що ваша дитина нічого не бере з підлоги. Повторю ще раз: одного разу достатньо.
3. Контролюйте всіх членів родини та гостей
   
   Бабусі й дідусі найчастіше залишають ліки на видноті, що стає причиною отруєння малюків. Старенькі забувають, де залишали препарати, які вживали. Треба перевіряти, телефонувати, залишати нагадування на холодильнику. Переконайтеся, що будинок безпечний, якщо залишаєте дітей на кілька днів у бабусі та дідуся, а потім — нагадуйте.
   
   Часом гості приносять свої ліки у сумках, кишенях. Попросіть витягнути та сховати на час перебування у вас у вашу аптечку. Так, ваша дитина не лазить по чужих кишенях, але краще перестрахуватися.
   
4. Не спричиняйте цікавості
   
   Не приймайте ліки на очах у дітей, щоб вони не копіювали вас. Ховайте не лише високо, а ще й бажано так, аби не привертати уваги. 
   
   Навіть педіатри, трапляється, радять змішувати із соком, солодкою кашею ліки, щоб дитина не відмовлялася їх приймати. І зовсім вже помилка називати навіть вітаміни цукерками, наполягати, що мікстура солоденька та смачна. Якщо дитина вважатиме, що пігулки — це смачно, небезпека чатує на кожному кроці.
   
5. Правильно грайте в лікаря
   
   Категорично не можна грати вітамінами, гомеопатією, давати зачинені баночки з ліками (діти можуть їх відкрити). Також не треба для гри давати цукерки, якщо дитина зовсім мала — бусини чи ґудзики. Найкращий замінник ліків у грі — кисленькі ягідки, наприклад, вишні, смородина.
   
   Може, взагалі відволікати від такої гри? Ні, навпаки. Саме нині найкращий шанс донести, що таке ліки, як з ними поводитися безпечно. Ніколи діти не будуть слухати так добре ці правила, як у формі казки. Наприклад, про дракона, який хотів загасити вогонь, побачив рекламу та випив без дозволу протикислотні препарати, а потім страждав, і лікар пояснив, що рецепт виписувати має лише він. Або про принцесу, яка вважала, що яскраві вітаміни безпечні, випила замість однієї пігулки кілька і захворіла.
   
   Діти мають знати — ліки так само не іграшки, як і сірники: їх дають лише дорослі в родині та лікарі, у незнайомих дорослих їх брати не можна; потрібна кількість допомагає від хвороб, а надто велика спричиняє отруєння. І ще важлива тема: є ліки, навіть маленька дрібка яких може призвести до біди. 
   

---

10 міфів про щеплення, які потрібно знати батькам

Учень початкової школи: не розслабляємося

1. Аптечку не скасовуємо
   
   Вже не потрібна надмірна пильність (як з ліками гостей чи пігулкою на підлозі), але препарати й надалі мають бути в недоступному для дітей місці. Це має бути підкріплено забороною, обговорено в домашніх правилах. Ви маєте впевнитися, що дитина знає: не можна шукати способів дістатися до аптечки.
   
2. Не робіть хворобу привабливою
   
   У цьому віці діти часом хочуть пропустити заняття, вдаючи хворобу. Або навіть накручують себе, що їм погано, та регулярно просять «Дай таблеточку!»  Не варто ставитися до цього легковажно, але й не кажіть протилежне: «Іди до школи, дам пігулку — все минеться». Лікування починається з лікаря, а не з аптечки. Препарати не мають асоціюватися зі звільненням від школи. Не давайте із собою до школи анальгетики. Краще приїдьте з ліками, якщо дитина матиме потребу і зателефонує. Це незручно, але надійно.
   
3. Розвивайте критичне мислення
   
   У цьому віці головне правило інтернет-безпеки: не можна повторювати те, що демонструють, бо відео монтують, а в житті це закінчиться в лікарні. Можна не акцентуватися саме на мікстурах та пігулках. Краще розкажіть про небезпечні челенджі (без зайвої конкретики). У цьому віці діти люблять викривати злодіїв, почуватися детективами. Поясніть, що якісь відео можуть знімати злодії, вчіть шукати різницю. Так само варто критично розбирати рекламу ліків, яку дитина бачить щодня. Це вік бажання дива, суперздібностей. Пігулки, після яких дівчинка в рекламі співає або хтось літає, зменшується, змінює колір, можуть стати бажаними дітям. Поясніть, у чому обман.
   

Ранній підлітковий вік (11–13 років): уважність та відвертість

1. Розкажіть про жертв небезпечних челенджів
   
   У цьому віці подробиці вже доречні, але, звісно, не назви препаратів. Говоріть про те, що можуть пропонувати дитині в інтернеті, до яких страшних наслідків це призводить. Добре розповісти про це ще до того, як хтось таке запропонує. Адже втягнена у процес дитина може вже не послухати батьків. Краще раз заздалегідь усвідомити жахливі наслідки, ніж бездумно ризикувати життям.
   
   Так само профілактично наперед розкажіть, що не можна ризикувати здоров’ям, слухаючи поради однолітків, як підвищити температуру, змусити горло почервоніти тощо.
   
2. Не романтизуйте хворобу
   
   У цьому віці має насторожити, якщо дитина (переважно дівчинка) хвалиться, що їй пасує блідість, кола під очима. Ті, хто надто активно сидить на дієтах та намагається мати модний «прозорий» вигляд, здатні шукати таблетки і для схуднення, і для надання собі хворобливого вигляду. Ці ознаки часом ідуть поруч із початком анорексії, тож будьте уважні.
   
3. Навчайте способів першої допомоги
   
   Вчіть під вашим наглядом читати етикетки до препаратів, правила застосування, знаходити активні речовини, необхідні дози.
   
   Розкажіть, як діяти у випадках передозування, отруєння ліками: викликати швидку допомогу, з’ясувати, яка речовина стала причиною отруєння, поясніть, що не треба поїти постраждалого молоком, якимось розчинами, провокувати блювання. 
   
4. Не пропустіть депресію
   
   У цьому віці батькам здається, що для депресії немає причин. Син чи донька ще сприймаються, як слухняні чи не дуже діти, а не підлітки. Утім, хвороба може стартувати в цьому віці, а у багатьох школярів значне психологічне перенавантаження. Вчіться розпізнавати депресію (порушення харчування, сну, самозвинувачення, відчуття безнадійності та майбутнє лише чорними фарбами, перепади настрою), будьте уважні до своїх дітей. На жаль, депресія може призвести до фатальних думок. Самогубці часто обирають ліки як спосіб накласти на себе руки (на другому місці за частотою), а 60% з них — неповнолітні.
   

---

Думають, що безсмертні: Що не так із підлітками, схильними до смертельних челенджів?

Підліток (14–18 років): майже дорослі права

1. Наркотики мають бути обговорюваною темою
   Син чи донька вже зовсім дорослі? Це період, коли вперше з 15 років за законодавством вони можуть купувати ліки. Переконайтеся, що вони добре розуміють усі наслідки наркотичної залежності, кримінальну відповідальність за зберігання та розповсюдження наркотиків. Цілком домашні підлітки починають цікавитися нібито наркотичним ефектом звичайних препаратів, діляться рецептами виготовлення заборонених речовин або нібито галюцинаціями від суміші традиційних ліків. У цьому віці важливі вже не заборони, а переконання вашого підлітка.
   
2. Розвінчайте «офісне диво»
   У старших класах, особливо перед випуском, хлопці та дівчата часом перенавантажені. Уроки, олімпіади, репетитори. Перед ЗНО намагаються запам’ятати величезний обсяг матеріалу. Тоді вони можуть познайомитися із цілком дорослою спокусою: вірою в дивовижні ліки, які допомагають активізувати всі сили організму. У деяких великих корпораціях популярні ноотропи (для покращення мозкової діяльності), антидепресанти. Старшокласники мають розуміти, що диво-пігулки немає, такі препарати можуть призвести до звикання, а підвищення дози (ударна доза) навіть прописаних лікарем таблеток не покращить здоров’я, а загрожує йому.